Судова практика 2025: Встановлення факту проживання однією сім’єю для отримання виплат родичам загиблих військовослужбовців

Виплата одноразової грошової допомоги родичам загиблих військовослужбовців є важливою соціальною гарантією держави, особливо в умовах збройного конфлікту. Проте на практиці отримання таких виплат часто супроводжується юридичними складнощами, пов’язаними з необхідністю доведення факту проживання однією сім’єю з загиблим військовослужбовцем.

Особливої актуальності ця проблема набула для дітей загиблих військових, які змінили прізвище через укладення шлюбу, або проживали з одним із батьків після розлучення. В таких випадках документальне підтвердження сімейних зв’язків може бути недостатнім для отримання соціальних виплат, і виникає необхідність встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю через суд.

У цій статті ми проаналізуємо нову судову практику на прикладі рішення Житомирського апеляційного суду у справі №296/7274/24, яке формує важливі правові орієнтири для родичів загиблих військовослужбовців, що потребують встановлення факту спільного проживання для отримання одноразової грошової допомоги. Рішення суду є показовим, оскільки демонструє процесуальні особливості та докази, необхідні для успішного захисту прав на отримання гарантованих державою соціальних виплат.

Розібравши цю судову справу, ми надамо практичні рекомендації щодо:

• правового регулювання соціального захисту родин загиблих військовослужбовців;
• критеріїв визнання факту проживання однією сім’єю;
• необхідних доказів для підтвердження спільного проживання;
• процесуальних особливостей розгляду таких справ;
• стратегії судового захисту при відмові у виплаті допомоги.

Аналіз судової практики допоможе родичам загиблих військовослужбовців краще розуміти свої права та ефективніше захищати їх у судовому порядку.

Правове регулювання соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців

Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей є одним із пріоритетних завдань держави, особливо в умовах збройного конфлікту. У зв’язку з цим законодавство України передбачає ряд гарантій для членів сімей загиблих військовослужбовців, зокрема одноразову грошову допомогу.

Законодавча база щодо виплати одноразової грошової допомоги

Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Відповідно до частини першої статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які мають право на її отримання.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців деталізовано у Постанові Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013. З початком повномасштабного вторгнення Росії, Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 168 від 28.02.2022 року, якою врегульовано розмір і порядок виплати одноразової грошової допомоги в умовах воєнного стану.

Хто має право на отримання грошової допомоги

Згідно із законодавством, право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця мають члени його сім’ї, батьки та утриманці загиблого. При цьому важливо розуміти, що до “членів сім’ї” законодавство відносить не лише подружжя, а й інших осіб, якщо вони відповідають певним критеріям.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, для отримання одноразової грошової допомоги важливо юридично підтвердити факт спільного проживання та ведення спільного господарства, якщо родинні стосунки не можуть бути підтверджені лише документами про шлюб чи народження.

Юридичне значення факту проживання однією сім’єю

Критерії визнання факту проживання однією сім’єю

Для того щоб встановити факт проживання однією сім’єю, необхідно довести наявність таких основних критеріїв:

1. Спільне проживання. Особи мають проживати разом на постійній основі, мати спільне місце проживання.
2. Спільний побут. Це передбачає спільне ведення господарства, спільне харчування, догляд за житлом, розподіл обов’язків тощо.
3. Взаємні права та обов’язки. Члени сім’ї повинні мати взаємні права та обов’язки, що випливають з їхніх відносин. Це може бути фінансова підтримка, догляд, емоційна підтримка тощо.
4. Тривалість спільного проживання. Хоча законодавство не встановлює мінімального строку для визнання факту проживання однією сім’єю, тривалість таких відносин може мати значення при оцінці доказів.

Докази для підтвердження спільного проживання

Доказами спільного проживання можуть бути:

• Показання свідків (сусідів, знайомих, родичів)
• Документи про реєстрацію місця проживання
• Фотографії, відеозаписи, листування
• Документи, що підтверджують спільні витрати (квитанції, чеки, рахунки)
• Документи, що підтверджують спільне користування майном
• Довідки від органів місцевого самоврядування
• Рапорти представників правоохоронних органів (при проведенні перевірки)

Важливо зазначити, що жоден з цих доказів окремо не є вирішальним. Суд оцінює сукупність доказів, їх взаємозв’язок та узгодженість.

Аналіз справи Житомирського апеляційного суду 2025 року

Обставини справи № 296/7274/24

У 2025 році Житомирський апеляційний суд розглянув цивільну справу № 296/7274/24 за позовом особи до Міністерства оборони України та Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту проживання однією сім’єю.

Обставини справи: позивачка є рідною дочкою військовослужбовця, який загинув 20 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання. Мета позову — встановлення факту спільного проживання з батьком однією сім’єю у період з 1 червня 2019 року по 20 квітня 2022 року (день загибелі батька) для отримання одноразової грошової допомоги.

Важливо зауважити, що спочатку позивачка звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту проживання з батьком однією сім’єю. Однак суд залишив заяву без розгляду, оскільки представник Міністерства оборони України як зацікавлена ​​особа заперечив наявність факту, що породжувало спір про право і виключало можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.

Позиція Міністерства оборони України

Міністерство оборони України заперечувало проти позову та в апеляційній скарзі зазначало:

1. Суд першої інстанції не навів мотивованої оцінки ключовому аргументу Міноборони щодо відсутності підстав для задоволення позову.
2. На думку Міноборони, воно та Територіальний центр комплектування не могли бути належними відповідачами у справі, оскільки не є суб’єктами отримання одноразової грошової допомоги.
3. Міністерство посилалося на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 (пункт 106), як обґрунтування своєї позиції.

Правова позиція суду першої інстанції

Корольовський районний суд м. Житомира дійшов висновку, що позивачкою був доведений факт її проживання разом із загиблим батьком однією сім’єю, ведення спільного господарства та побуту, наявності взаємних прав та обов’язків у період з 1 червня 2019 року по 20 квітня 2022 року.

Рішенням від 12 листопада 2024 року суд першої інстанції задовольнив позов, встановивши факт спільного проживання позивачки з батьком та стягнувши з Міністерства оборони України та Житомирського ОТЦК судові витрати.

Аргументація апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України посилалося на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просило скасувати рішення, ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Основні аргументи апеляційної скарги:

1. Порушення судом пункту 3 частини 4 ст. 265 ЦПК України — неналежна оцінка ключового аргументу Міноборони.
2. Невідповідність обраного позивачкою способу захисту — Міністерство оборони України та Житомирський ОТЦК та СП не могли бути належними відповідачами.
3. Недотримання принципів змагальності та диспозитивності судового процесу.

Ключові висновки апеляційного суду

Оцінка доказів спільного проживання

Житомирський апеляційний суд, розглянувши справу, залишив апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд оцінив докази, надані позивачкою, як достатні для підтвердження факту спільного проживання з батьком:

1. Документи щодо місця проживання: ордер на проживання у гуртожитку, договори найму кімнати у гуртожитку, квитанції про сплату комунальних платежів.
2. Показання свідків: сусіди підтвердили факт спільного проживання позивачки з батьком у кімнаті гуртожитку, а також ведення спільного господарства.
3. Офіційне підтвердження: рапорт поліцейського офіцера громади, який провів опитування мешканців гуртожитку і підтвердив факт спільного проживання.
4. Показання родичів: колишня дружина загиблого (мати позивачки) та інші родичі підтвердили спільне проживання та взаємну підтримку між батьком та дочкою.

Суд врахував, що позивачка не лише проживала за однією адресою з батьком, але й вела спільне господарство, мала спільний побут, готувала їсти, доглядала за кімнатою, а батько утримував дочку та допомагав їй.

Відповідальність Міністерства оборони як належного відповідача

Апеляційний суд відхилив аргумент Міністерства оборони України щодо неналежності його як відповідача, зазначивши наступне:

“Оскільки документи для виплати одноразової грошової допомоги опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони, твердження відповідача про те, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у цій справі, не відповідають нормативному регулюванню спірних відносин.”

Ця правова позиція має важливе значення для подібних справ, оскільки підтверджує, що Міністерство оборони України є належним відповідачем у справах про встановлення юридичних фактів для отримання одноразової грошової допомоги.

Практичні поради для підтвердження факту проживання однією сім’єю

Необхідні документи для комісії Міністерства оборони

На основі аналізованої справи та чинного законодавства, для підтвердження факту проживання однією сім’єю з метою отримання одноразової грошової допомоги рекомендується зібрати такі документи:

1. Документи, що підтверджують право на проживання у певному приміщенні (договір найму, ордер, свідоцтво про право власності).
2. Квитанції про сплату комунальних послуг.
3. Довідки від органів місцевого самоврядування або ОСББ про спільне проживання.
4. Письмові показання сусідів, завірені належним чином.
5. Фотографії та відеоматеріали, що підтверджують спільне проживання.
6. Документи, що підтверджують спільні витрати (чеки, рахунки).
7. Рапорт поліцейського офіцера громади або дільничного інспектора поліції за результатами проведеної перевірки.

Свідчення та докази, що мають найбільшу доказову силу

Аналіз судової практики свідчить, що найбільшу доказову силу мають:

1. Комплексні докази. Жоден окремий доказ не є визначальним, але їх сукупність може створити переконливу картину.
2. Офіційні документи. Документи, видані органами державної влади або місцевого самоврядування, мають високу доказову силу.
3. Незалежні свідчення. Показання осіб, які не є родичами або друзями, але мають безпосереднє сприйняття фактів (наприклад, сусіди, колеги).
4. Систематичні підтвердження. Докази, що підтверджують постійність стосунків протягом тривалого часу (регулярні платежі, листування).

Стратегія судового захисту при відмові виплати допомоги

Якщо Комісія Міністерства оборони відмовляє у виплаті одноразової грошової допомоги через неможливість встановлення факту проживання однією сім’єю, рекомендується така стратегія:

1. Визначення правильного порядку звернення до суду. Як показує аналізована справа, спроба встановити юридичний факт в порядку окремого провадження може бути невдалою, якщо представник Міноборони заперечує наявність такого факту. У такому випадку доцільно одразу звертатися з позовом у порядку позовного провадження.
2. Правильне визначення відповідачів. Належними відповідачами є Міністерство оборони України та територіальний центр комплектування, що підтверджено рішенням апеляційного суду.
3. Збір та систематизація доказів. Необхідно максимально повно зібрати всі наявні докази, систематизувати їх та підготувати відповідні клопотання для їх долучення до матеріалів справи.
4. Залучення свідків. Важливо забезпечити явку свідків, які можуть безпосередньо підтвердити факт спільного проживання та ведення спільного господарства.
5. Підготовка письмових пояснень. Письмові пояснення від свідків можуть бути корисними, особливо якщо свідки з певних причин не можуть з’явитися до суду.

Поширені помилки при встановленні юридичних фактів

Процесуальні особливості розгляду справ про встановлення юридичних фактів

При зверненні до суду для встановлення юридичних фактів часто допускаються такі помилки:

1. Неправильний вибір виду провадження. Як показує аналізована справа, важливо правильно визначити, чи можна встановити факт в порядку окремого провадження, чи необхідно звертатися з позовом у порядку позовного провадження.
2. Неповне формулювання позовних вимог. Важливо чітко та повно сформулювати позовні вимоги, зазначивши конкретний період, щодо якого встановлюється юридичний факт.
3. Ненадання доказів на підтвердження позову. Позивач повинен надати достатні докази для підтвердження своїх вимог.
4. Неналежний вибір відповідачів. Неправильне визначення відповідачів може призвести до відмови у задоволенні позову.

Відмінність між окремим та позовним провадженням

Розуміння різниці між окремим та позовним провадженням має вирішальне значення для успішного встановлення юридичних фактів:

Критерій	Окреме провадження	Позовне провадження
Наявність спору про право	Відсутній	Наявний
Сторони	Заявник та зацікавлені особи	Позивач та відповідач
Предмет	Встановлення фактів, що мають юридичне значення	Вирішення спору про право
Умови розгляду	Безспірність вимог	Наявність спірних правовідносин

У аналізованій справі спочатку заявниця звернулася до суду в порядку окремого провадження, однак суд залишив заяву без розгляду через наявність спору про право. Це змусило особу звернутися з позовом у порядку позовного провадження, що виявилося правильним процесуальним шляхом.

Висновки: Практичний аспект встановлення юридичних фактів через суд

Аналіз судової практики щодо встановлення факту проживання однією сім’єю для отримання одноразової грошової допомоги родичам загиблих військовослужбовців має важливе значення для правозастосування. Справа № 296/7274/24, розглянута Житомирським апеляційним судом у 2025 році, демонструє процесуальну складність таких справ та необхідність комплексного підходу до їх вирішення.

Алгоритм дій для пересічного громадянина

Для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю через суд пересічному громадянину рекомендується дотримуватися такого алгоритму:

1. Детальний аналіз правової ситуації. Перш ніж звертатися до суду, важливо оцінити перспективи справи, проаналізувати наявні докази та визначити правильну процесуальну форму захисту своїх прав. Як показує розглянута справа, неправильно обраний вид провадження (окреме замість позовного) може призвести до затягування процесу на багато місяців.
2. Грамотне формулювання вимог. Формулювання позовних вимог вимагає юридичної точності та врахування особливостей правового регулювання. Неточності можуть стати підставою для відмови у задоволенні позову, навіть якщо фактично права особи порушені.
3. Визначення належних відповідачів. Як видно з аналізованого рішення, питання про те, хто є належним відповідачем у справі, може бути предметом спору до найвищих судових інстанцій. Помилка у визначенні відповідачів часто призводить до процесуальних ускладнень.
4. Формування належної доказової бази. Збір та систематизація доказів потребує розуміння їх юридичної ваги та достатності для підтвердження фактів. Для позивача критично важливо не просто зібрати окремі докази, а сформувати цілісну доказову картину, що переконливо підтверджує позовні вимоги.
5. Підготовка процесуальних документів. Складання позовної заяви, клопотань, заперечень вимагає дотримання процесуальної форми та вмілого юридичного аргументування. Недостатньо обґрунтована правова позиція значно знижує шанси на успіх.
6. Представництво інтересів у суді. Участь у судових засіданнях, допит свідків, подання доказів, обґрунтування правової позиції перед судом — все це вимагає знання процесуальних норм та практичного досвіду.

Складнощі, з якими стикаються громадяни

Практика показує, що громадяни, які самостійно намагаються встановити юридичні факти через суд, часто зіштовхуються з такими проблемами:

• Процесуальні помилки. Неправильний вибір виду провадження, пропуск процесуальних строків, помилки у оформленні документів.
• Недостатнє обґрунтування позиції. Відсутність належного правового аналізу ситуації та юридичної аргументації.
• Складнощі з доказуванням. Невміння правильно збирати, систематизувати та подавати докази, незнання правил допустимості та належності доказів.
• Відсутність стратегії ведення справи. Хаотичні дії без розуміння процесуальної стратегії та тактики.
• Неготовність до контраргументів протилежної сторони. Як видно з аналізованої справи, державні органи активно заперечують позовні вимоги, подають апеляційні скарги та використовують складні юридичні аргументи.

Необхідність кваліфікованої правової допомоги

Успішне вирішення справи про встановлення факту проживання однією сім’єю вимагає не лише наявності фактичних підстав, але й професійного юридичного супроводу. Кваліфікований юрист допоможе:

• Правильно визначити процесуальний шлях захисту прав
• Сформулювати юридично грамотні позовні вимоги
• Визначити належних відповідачів
• Зібрати та систематизувати необхідні докази
• Розробити ефективну стратегію ведення справи
• Професійно представляти інтереси у суді
• Прогнозувати та нейтралізувати контраргументи протилежної сторони
• Своєчасно реагувати на процесуальні дії суду та учасників процесу

Справа № 296/7274/24 чітко демонструє, що захист прав родичів загиблих військовослужбовців вимагає глибокого розуміння специфіки правового регулювання та процесуальних особливостей таких спорів. Самостійне ведення подібних справ без належної правової підготовки пов’язане зі значними ризиками неуспішного результату, додатковими витратами часу та коштів, а також емоційним навантаженням, яке посилюється через важкі життєві обставини.

У підсумку, хоча громадяни мають право самостійно захищати свої інтереси в суді, складність справ про встановлення юридичних фактів для отримання соціальних виплат зумовлює доцільність звернення за професійною правовою допомогою, яка суттєво підвищує шанси на позитивне вирішення справи та своєчасне отримання гарантованих державою соціальних виплат.

Часті запитання

1. Які документи потрібні для отримання одноразової грошової допомоги?

Для отримання одноразової грошової допомоги необхідно подати:

• Заяву про виплату одноразової грошової допомоги
• Документи, що підтверджують родинні стосунки з загиблим військовослужбовцем
• Свідоцтво про смерть військовослужбовця
• Документи, що підтверджують причину смерті (в даному випадку — загибель під час виконання бойового завдання)
• Документи, що підтверджують факт спільного проживання (якщо такий факт необхідно довести)

2. Які факти вважаються достатніми для підтвердження спільного проживання?

Достатніми вважаються факти, які у своїй сукупності підтверджують:

• Спільне місце проживання
• Ведення спільного господарства
• Взаємну турботу та підтримку
• Спільне вирішення побутових питань
• Наявність взаємних прав та обов’язків

3. В чому різниця між окремим та позовним провадженням при встановленні юридичних фактів?

Окреме провадження застосовується, коли відсутній спір про право і необхідно лише встановити юридичний факт. Позовне провадження необхідне, коли наявний спір про право, зокрема, коли зацікавлена ​​сторона (наприклад, Міністерство оборони) заперечує наявність факту.

4. Хто є належним відповідачем у справах про встановлення факту проживання однією сім’єю?

Належними відповідачами у таких справах є Міністерство оборони України та територіальний центр комплектування, оскільки саме ці органи опрацьовують документи для виплати одноразової грошової допомоги.

5. Які строки для оскарження рішень комісії Міністерства оборони?

Рішення комісії Міністерства оборони можна оскаржити до суду протягом строку, встановленого для звернення з адміністративним позовом, який становить 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

6. Які докази спільного проживання мають найбільшу юридичну силу?

Найбільшу юридичну силу мають офіційні документи (довідки від органів місцевого самоврядування, рапорти поліцейських офіцерів), а також сукупність незалежних свідчень, документальних підтверджень спільних витрат та проживання.

7. Чи можливо отримати грошову допомогу без судового розгляду?

Так, якщо документи, подані до комісії Міністерства оборони, достатньо підтверджують факт спільного проживання та родинні стосунки. Судовий розгляд необхідний лише у випадку, коли комісія відмовляє у виплаті допомоги через недостатнє підтвердження юридичних фактів.