ТЦК відмовив у відстрочці: що вирішив суд

Чоловік просив надати відстрочку від призову, на підставі наявності дружини з інвалідністю, неповнолітніх дітей та відсутності інших родичів, які могли б доглядати дружину, як інваліда. На підтвердження останнього (а згідно з минулою редакцією Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі Закон №3543) – це було обов’язковою умовою отримання відстрочки), чоловік додав підтвердження, що батько дружини теж є особою з інвалідністю. Проте ТЦК визнав пакет документів недостатнім для підтвердження права на відстрочку. У зв’язку із цим, чоловік звернувся до суду з вимогою оскаржити рішення та зобов’язати ТЦК надати відстрочку.

Суд першої інстанції, рішення якого було підтримано апеляційним судом, захистив права чоловіка, і не просто визнав рішення ТЦК незаконним, а ще й зобов’язав відповідача надати відстрочку позивачу. Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив:

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 23 Закону №3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно із положеннями абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Суд зазначив, що правова природа саме протиправних дій полягає в активній поведінці суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

Колегія суддів, при цьому, не прийняла до уваги доводи апелянта стосовно того, що ТЦК та СП не може встановити безумовний факт відсутності у його дружини з інвалідність інших працездатних дітей та не може виключити наявність працездатних дітей у його дружини від ймовірних попередніх шлюбів, оскільки, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має право на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову за мобілізацією.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже, у цій справі:

З наявних в матеріалах справи документах, позивачем подано повний перелік документів, які підтверджують наявність у дружини інвалідності. Окрім того, позивачем подано довідку МСЕК стосовно її батька, відповідно до змісту якої зазначено, що у нього третя група інвалідності.

Колегія суддів звернула увагу, що під час розгляду справи, відповідач вчинив дії та надав оцінку заявленим підставам та документам, що додані до заяви, які суд визнав протиправними, а відтак суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов’язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

За більш детальною інформацією та допомогою у оформленні документів для отримання відстрочки звертайтесь до адвоката Єлизавети Молот